Я не шукаю імені твого..
Осіння тиша. Зараз полечу я
Шукати вічного свого.
Коли опівночі простукає годинник,
І души мертвих відчинять ці грати,
Я буду слухати, збігатимуть хвилини,
А вічний вітер мій почне співати...
Що з нами трапилось? Невже нарешті хмари?
Ревуть ці скелі, як пекельна брама,
Аж місяця не видно, то не буди кари,
Але вже скоро прийде чорна дама.
Завіє вітер – занесе надію,
Думки почнуть по-черзі помирати,
Як шкода, то я вже не зрозумію,
Що души мертвих почали вставати...
2004
No comments:
Post a Comment